Щоденник Катерини Савенко: історія жінки з Маріуполя

Живе свідчення катастрофи в записах звичайної жінки

Велики воєнні звіти та стратегічні оцінки часто затулюють найголовніше — живу, справжню історію людей, які опинилися в центрі трагедії. Саме такий документ з'явився в українських книгарнях: повна версія щоденника, написаного під час облоги найбільшого українського портового міста. Це спогади 42-річної жінки, яка кожного дня фіксувала факти про те, як люди виживають, коли навколо них розваліна і вогонь.

Хто була Катерина Савенко

Катерина була звичайною мешканкою міста на Азовському морі — матір'ю, дружиною, працівницею великого промислового підприємства. Коли в лютому 2022 року розпочалося вторгнення, вона прийняла рішення вести записи. Таке просте рішення виявилося актом надзвичайної мужності.

Протягом весни 2022 року Катерина встигла зробити 34 записи, які охоплюють період від першого дня війни до кінця березня. Кожна строка — це фрагмент повсякденного життя родини та сусідів під залізобетонним небом облоги.

Що описувала мешканка міста в своєму щоденнику

Записи передають всю гаму досвіду людей, опинених у критичній ситуації:

• Постійні обстріли та авіаудари — каденція артилерійського вогню стала ритмом буденного дня
• Життя у сирих підвалах — де сім'ї тиснулися разом в темряві й холоді тижнями
• Пошуки елементарного — борщ за воду, крихта хліба в місті, де зникло постачання
• Розпач від розлуки — розповіді про близьких, які не можуть один одного знайти
• Спогади про мир — болісні спомини про той час, коли в місті були світло, тепло та звичайна радість

Але разом із жахом облоги на сторінках щоденника є й моменти людської добра — взаємодопомога чужих людей, турбота матерів про дітей, наполегливі спроби зберегти честь та гідність посеред беззакладу й нелюдськості.

Мова як дзеркало душевних змін

Цікаво, що спочатку Катерина писала російською — мовою, якою говорила щодня в побуті. Однак з часом, у міру того як розгорталися події, вона внутрішньо перейшла на українську. Ця деталь відображає глибокі зміни в розумінні себе й свого місця в світі.

Трагедія 29 березня та остання воля

Долю сім'ї змінив один постріл. 29 березня 2022 року чоловік Катерини — Віталій — загинув від обстрілу. Сама Катерина отримала важкі поранення й була госпіталізована в місцеву лікарню.

Розуміючи, що стан її критичний, жінка зробила останнє, що могла — однією уціліною рукою написала в телефоні повідомлення до своєї доньки Надії. Одна-єдина просьба: врятувати щоденник.

«Мама до останнього хотіла, щоб світ дізнався правду про те, що насправді відбувалося. Вона вела ці записи серед обстрілів і страху, але навіть тоді думала не лише про себе»

За кілька днів, 2 квітня, у лікарні спалахнула пожежа від чергового удару. Стікаючи кров'ю, Катерина змогла вибратися з вогню, але її сили швидко виснажилися.

4 квітня 2022 року серце жінки зупинилося. Вона помирала на руках у власної матері в холодному підвалі будинку. Але щоденник вивели з міста. Цей непорозумілий чудо-факт став можливий лише тому, що рідні Катерини, ризикуючи власним життям, встигли схопити ті сторінки й передати їх далі.

Від приватного архіву до мирового резонансу

Рукопис потрапив до Музею «Голоси Мирних», що належить одній із найбільших благодійних фундацій України. Там розпочалась робота над збереженням і публікацією цього унікального документа.

У 2024 році записи уперше поділилися з публікою в мережевому форматі. Але це був лиш початок. Тепер вийшла повна версія окремою друкованою книжкою — видання, над яким працювала потужна команда:

1. Істориків та правозахисників — щоб контекстуалізувати та верифікувати факти
2. Літературних редакторів — щоб органічно адаптувати записи для читання
3. Ілюстраторів — щоб надати образам емоційної мови
4. Науковців — щоб забезпечити історичну достовірність

Передмови до видання написали Олександра Матвійчук (лауреатка міжнародної премії за правозахист 2022 року) та Антон Дробович (військовослужбовець, екс-керівник інституту національної пам'яті). Історичним редактором працював Євген Монастирський — науковець та викладач. Чутливі ілюстрації створив художник Антон Логов.

Міжнародний резонанс

Історія Катерини вже потрапила в об'єктив світової преси. Знаний британський таблоїд розповідав про неї в своїх публікаціях. Польське радіо випустило чотирисерійний подкаст, де актори зачитують уривки з щоденника — це надало голосам Катерини міжнародної ширини.

Книгу активно готують до друку за кордоном. Команда проєкту прагне, щоб вона набула масштабу, порівняного зі знаменитим щоденником Анни Франк.

«Українська Анна Франк» нашого часу

Порівняння з легендарним щоденником XIX століття не випадкове. Обидва тексти — це свідчення людини про ганебні злодіянняwar, обидва написані рукою людини в екстремальних обставинах, обидва — голоси, які перетворили особисте на вселюдське.

Анна писала про приховування від нацистських переслідувань. Катерина писала про вижиття під артилерійським вогнем. Але суть одна: потреба людини залишити свідчення, щоб світ не забув.

Оригіналу рукопису та його цифрові копії зберігаються у базі музею, що має статус найбільшого у світі архіву свідчень цивільних. Там уже накопичено понад 145 тисяч розповідей людей, які пережили військові конфлікти й катаклізми.

Чому ця книга важлива прямо зараз

У 2026 році, коли минуло вже чотири роки від початку повномасштабної агресії, записи Катерини мають інший смисл. Вони нагадують нам:

• Що за сухими цифрами втрат стоять конкретні родини й долі
• Що ці события були реальними, а не символічними
• Що люди, які пережили облогу, мають голос, який потрібно почути
• Що правда може перетворити біль у памяття й поцинення у дію

Книга вже з'явилася в українських книгарнях, нагадуючи кожному з нас: якою ціною люди виборювали право зберегти й поділитися правдою про своє перебування в адуПісля смерті Катерини

Щоденник стає мостом між приватним горем сім'ї й публічною історією нації. Кожна сторінка — це акт спротиву забуванню, спроба зберегти людяність в нелюдських умовах.

Де придбати та прочитати

Книга «Щоденник Катерини Савенко» вже доступна в українських книгарнях у форматі паперового видання. Це не просто історичний документ — це емоційний та духовний вчинок, написаний рукою жінки, яка знала, що може не прожити до завтра, але вірила, що її слова когось врятують або змінять чиїсь погляди.

Рекомендуємо прочитати цей щоденник кожному, хто намагається зрозуміти, як люди зберігають свою людяність посеред найгіршого, що може статися людству.