Новий Цивільний кодекс загрожує свободі слова та журналістиці

Основні загрози для медіа в новому законодавстві

Законодавчі зміни, які обговорюються у парламенті, можуть істотно вплинути на роботу журналістів і правозахисників. Проєкт нового Цивільного кодексу містить низку положень, які експерти розцінюють як потенційні обмеження на розслідувальну діяльність медіа та публічне обговорення важливих суспільних питань. Сьогодні законодавчий процес знаходиться на критичному етапі, коли остаточна редакція документа ще не затверджена, і є можливість внести необхідні корективи.

Проблема захисту викривачів корупції

Одна з найвагоміших проблем, визначена експертами, стосується захисту осіб, які розкривають факти корупції та зловживання. Нинішня редакція документа не передбачає достатніх гарантій для викривачів, які можуть стати об'єктами судових позовів про відшкодування збитків від впливових осіб та організацій.

Це створює небезпечний прецедент, за якого люди, що мають мужність повідомити про незаконну діяльність:

• Втрачають доступ до засобів правового захисту;
• Стають уразливими до матеріальних претензій;
• Зменшують ймовірність розкриття важливої для суспільства інформації.

Захист викривачів є основою для будування держави, де панує верховенство права, тому відсутність відповідних норм у законі прямо суперечить демократичним принципам.

Право на забуття як загроза архівним матеріалам

Запропоноване у кодексі так зване «право на забуття» — це механізм, який дозволяє особам вимагати видалення інформації про них з публічних джерел. На перший погляд, такий інструмент здається розумним способом захисту приватності. Однак у контексті журналістики він набуває іншого значення.

Журналістські матеріали, особливо розслідування, мають культурну і історичну цінність. Вони:

1. Документують важливі Події в житті суспільства;
2. Служать джерелом інформації для істориків та дослідників;
3. Забезпечують публічну пам'ять про ключові моменти;
4. Допомагають виявити системні проблеми й закономірності.

Якщо дозволити вилучати архівні публікації під приводом втрати суспільного інтересу, це може розмити грань між законною приватністю та спробою замовчування незручних фактів. Істина не стає менш істинною лише тому, що когось образила.

Конфіденційність листування як перешкода для журналістів

Інша спірна норма стосується поняття «конфіденційності листування», яке в проєкті поширюється не лише на фізичних осіб, а й на юридичні особи — як приватні, так і державні компанії.

Це становить серйозну загрозу для розслідування матеріалів громадського інтересу. Журналісти часто отримують документи та листування, які розкривають:

• Факти корупції в органах влади;
• Зловживання посадовими повноваженнями;
• Фінансові махінації в державних та приватних компаніях;
• Порушення прав людини;
• Конфлікти інтересів у керівництва.

Якщо таке листування визнаватиметься конфіденційним незалежно від змісту, журналісти матимуть менше можливостей розкривати інформацію, що притягує суспільний інтерес. Замість того щоб захищати приватність звичайних людей, норма може слугувати щитом для потужних структур, які бажають приховувати свою діяльність.

Обмеження використання персональних даних у відкритих джерелах

Проєкт кодексу також містить положення про обов'язок отримання дозволу на використання імені чи зображення особи. На перший погляд, це захід для захисту від несанкціонованого використання особистої інформації.

Проте на практиці ця норма створює складнощі для роботи з відкритими державними даними, які часто є легальним джерелом для журналістських розслідувань. Державні органи публікують інформацію про:

• Реєстри осіб з конфліктом інтересів;
• Декларації про доходи посадовців;
• Результати тендерів та закупівель;
• Рішення судів і матеріали справ;
• Дозволи та ліцензії.

Якщо журналісти будуть змушені на кожному кроці збирати дозволи на використання цих даних, це значно загальмує розслідування та зробить практично неможливим оперативне висвітлення подій.

Міжнародна експертиза та критика документа

Закликам переглянути спірні норми вторять і міжнародні організації. Рада Європи також висловила стурбованість щодо деяких положень, які можуть обмежити свободу слова та доступ до публічної інформації. Це не є звичайною критикою — така позиція міжнародних інститутів традиційно впливає на подальше вдосконалення законодавства в країні.

Багато медійних та правозахисних організацій звернули увагу на ризики, які несе цей кодекс. Їхня позиція базується на практичному досвіді та розумінні того, як певні норми функціонують у реальності.

«Законодавство має захищати ту свободу, яка дозволяє суспільству залишатися інформованим та спроможним контролювати влад» — це основний принцип правової держави, на якому ґрунтується вся система демократичного контролю.

Історія законопроєкту та поточний статус

Новий варіант Цивільного кодексу був підтриманий у першому читанні 28 квітня Верховною Радою. Документ (законопроєкт №15150) наразі готується до другого читання, що є важливою точкою, де можна внести суттєві зміни.

На цьому етапі законопроєкт багаторазово піддавався критиці від громадських і правозахисних організацій. Громадська дискусія розкрила безліч проблемних аспектів, які необхідно виправити перед остаточним прийняттям.

Рекомендації та шляхи розв'язання

Щоб привести законопроєкт у відповідність з принципами свободи слова та демократичного розвитку, потрібні такі зміни:

1. Посилити гарантії захисту викривачів — додати норми, які захищатимуть осіб від позовів при виконанні ними суспільно значущої функції;
2. Уточнити положення про право на забуття — передбачити винятки для архівних журналістських матеріалів, розслідувань та матеріалів громадського значення;
3. Звузити сферу дії конфіденційності листування — поширити її лише на вихідні фізичні особи, виключивши компанії та органи влади;
4. Створити виключення для відкритих державних даних — дозволити використання інформації, яка вже публічно задокументована;
5. Уточнити правила щодо використання зображень і персональних даних — передбачити винятки для матеріалів громадського інтересу.

Значення вирішення цього питання для демократії

Прийняття закону з такими норми мало б далекосяжні наслідки для розвитку демократичних інститутів у країні. Вільна пресаф незалежні розслідування — це не розкіш, а необхідна умова функціонування правової держави.

Журналісти виконують роль громадських контролерів, які викривають зловживання, заохочують прозорість і змушують владні структури звітувати перед громадськістю. Якщо цей механізм буде послаблено законодавчо, це матиме негативні наслідки для боротьби з корупцією, захисту прав людини та розвитку громадянського суспільства.

Висновок та заклик до дії

Парламент мав би серйозно розглянути критичні зауваження експертів і громадських організацій перед другим читанням законопроєкту. Час для виправлень — це час до остаточного прийняття документа. Громадяни, журналісти та правозахисники мають право очікувати від своїх законодавців того, щоб вони захищали, а не обмежували свободу слова та право на інформацію.

Якщо вас стосується цей наслідок, поділіться своєю позицією з депутатами, підпишіть петиції та розповсюджуйте інформацію про необхідність змін у законопроєкту. Демократія будується не з однієї вибори, а зі щоденних дій громадян, які піклуються про майбутнє своєї країни.