Демонтаж пам'ятника Пушкіну на Черкащині: як проходила деімперіалізація

Знесення монумента: коротко про головне

На початку липня 2026 року в Кам'янці Черкаської області відбулася довгоочікувана подія — демонтований пам'ятник російському письменнику. Монумент, розташований у центральній парковій зоні, став одним із символів, що перебували в полі зору державної політики щодо переосмислення публічного простору. Це рішення не було спонтанним — воно виникло внаслідок послідовної роботи органів влади та культурних інституцій над питанням деімперіалізації архітектурно-скульптурного середовища.

Правова основа демонтажу та рішення Міністерства культури

Ключовою передумовою проведення робіт став розпорядок Міністерства культури України щодо статусу цього об'єкта. Монумент не був включений до Державного реєстру нерухомих пам'яток, оскільки за сукупністю критеріїв підпадав під законодавство про деімперіалізацію публічного простору держави.

Формально процедура розпочалася на підставі поданнями управління культури регіональної влади та рекомендацій профільного національного інституту, який займається питаннями архітектурної спадщини та її переосмислення в контексті сучасних суспільно-політичних реалій.

• Оцінка статусу объекта й його історико-культурної цінності
• Консультація з органами охорони культурної спадщини
• Формування офіційного рішення про невключення до реєстру
• Організація власником (установою на її балансі) процесу демонтажу

Де опинився пам'ятник після демонтажу

На відміну від деяких інших подібних операцій, монумент не було знищено чи передано на металобрухт. Об'єкт перемістили на охоронювану територію, де він зберігається в упорядкованих умовах. Конкретно це охоронювана територія, якою займається історико-культурний заповідник, що функціонує у цьому регіоні. Така схема, за якою монумент залишається не у приватній або недозабезпеченій точці, а в структурованому просторі під наглядом, дає змогу зберігти артефакт для потенційного майбутнього дослідження.

Переміщення здійснене на умовах безоплатного тимчасового збереження, що урегульоване відповідним договором. Це означає, що монумент залишається майном заповідника та перебуває під його управлінням.

Тривала суспільна дискусія та громадські настрої

Питання про долю цього монумента опікувало громадськість регіону впродовж кількох років. Ситуація виявилася неоднозначною: частина місцевих жителів висловлювалась за збереження об'єкту у публічному просторі, посилаючись на його художню цінність та історичне значення, в той час як інші вважали, що символи, пов'язані з колишньою державною організацією, мають місцю за межами центральних публічних місць.

«Монумент неодноразово ставав об'єктом протестних дій місцевих активістів», що свідчить про істотну неузгодженість суспільної позиції щодо його місцеперебування в центрі міста.

События, що передували демонтажу

Протягом 2024-2025 років монумент став мішенню для символічних актів опору. У одному з найпомітніших випадків невідомі активісти облили його червоною фарбою, що сприймалось як глос на необхідність очищення публічного простору від наслідків історичної спадщини минулих епох. Ці дії послужили додатковим імпульсом для розгляду питання демонтажу органами влади.

Тривала дискусія в місцевому співтоваристві, опір частини населення та водночас активна мобілізація прибічників деімперіалізації створили складну соціальну динаміку, яка врештірешт вплинула на прийняття остаточного рішення.

Позиція місцевої влади у цьому питанні

Городське управління тривалий час намагалось знайти консенсус, визнаючи існування протилежних поглядів у суспільстві. Проте зрештою загальнодержавна політика щодо деімперіалізації публічного простору перевалила стійкість локальних опозицій, й адміністративні структури здійснили демонтаж у встановленому законодавством порядку.

Деімперіалізація як частина більшої державної стратегії

Політика очищення публічного простору від символів колишньої державної організації реалізується на теритиорії держави послідовно в різних містах і регіонах. Це не ізольована подія в Кам'янці, а елемент комплексної державної роботи по переосмисленню архітектурного ландшафту та культурної символіки.

Декомунізаційні й деімперіалізаційні процеси охопили десятки населених пунктів, переміщуючи або демонтуючи монументи, які розглядаються як втілення мотивів іншої державної системи. Ця робота виконується у взаємодії регіональних органів влади, культурних установ, профільних національних інституцій та громадськості.

• Оцінка культурної та історичної цінності об'єктів
• Урахування громадської думки та суспільних настроїв
• Дотримання правових процедур при демонтажу
• Альтернативне розміщення монументів у захищених умовах або музеях
• Залучення фахівців у сфері культури та архітектури

Що означає виключення з реєстру культурної спадщини

Рішення про невключення монумента до Державного реєстру нерухомих пам'яток держави мало істотні наслідки. Статус реєстрової пам'ятки забезпечує спеціальну правову охорону та передбачає обмеження стосовно переміщення або демонтажу об'єкту. Без цього статусу власник (у цьому випадку установа) отримує більше дискреційних прав щодо подальшої долі об'єкту.

Однак навіть при такому статусі законодавство про деімперіалізацію встановлює пріоритет вилучення відповідних символів з публічного простору. Це означає, що межі охорони культурної спадщини можуть бути переглянуті у світлі більш загальних державних пріоритетів.

Алгоритм демонтажу та дотримання процедур

Процес демонтажу не був самовільним чи поспішним актом. Він виконувався у суворій відповідності до встановленого законодавством порядку:

1. Підготовка документації та обґрунтування необхідності демонтажу
2. Отримання рекомендацій від спеціалізованих державних установ і НДО
3. Ухвалення офіційного рішення органом влади
4. Організація технічного демонтажу найманою робочою силою
5. Транспортування монумента до місця зберігання
6. Регістрація об'єкту у новому місцеперебуванні

Перспективи розвитку публічного простору

Після демонтажу центральна паркова зона міста звільнилась від монумента. Це відкриває можливості для переосмислення дизайну та функціональності простору, установлення нових об'єктів або창조ення зон для громадських заходів. Дебалансування символіки публічного простору — це не просто механічне видалення артефактів, а складна робота щодо переконцептуалізації місця.

Місцева громадськість, органи влади та архітектурні фахівці матимуть можливість обговорити, як надалі розвиватиметься цей простір і які нові символи чи функціональні елементи мають з'явитися там.

Деімперіалізація — це не про знищення історії, а про переосмислення того, як історія репрезентується у публічному просторі і яким цінностям надається перевага у формуванні культурного ландшафту сучасного суспільства.

Висновок: крок у напрямі культурних змін

Демонтаж монумента в Кам'янці символізує тривалий процес переосмислення публічного простору на території України. Це рішення було прийнято після тривалих обговорень, врахування громадської думки та дотримання правових процедур. Монумент не знищено, а розміщено в захищеному середовищі, що дозволяє зберігати його для потенційного наукового вивчення майбутніми поколіннями.

Подібні процеси відбуваються у численних населених пунктах держави як частина комплексної національної стратегії переосмислення символіки та впорядкування публічного простору відповідно до сучасних цінностей і пріоритетів.